1. Словник української мови Грінченка

паша

Паша, -ші

ж.

1) Кормъ для скота, подножный кормъ. Та солома ще може піде й на пашу. Зміев. у. Ой коні наші сиваші, чи були ви на паші? Мет. 218. Займи нашу телусю та пожени на. пашу, на панську толоку. ХС. II. 192. Да корівка ваша вже стара. — Ні, не стара; яка вона стара? всього сьома паша. О. 1862. VII. 90.

2) Наживка для удочки. Шух. І. 226.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паша — па́ша іменник жіночого роду корм паша́ іменник чоловічого роду, істота урядовець найвищого рангу в країнах Близького Сходу Орфографічний словник української мови
  2. паша — див. трава Словник синонімів Вусика
  3. паша — I п`аша-і, ж. 1》 Трава на пасовищі, що служить кормом для худоби. || Свіжоскошена трава, призначена для годівлі худоби. 2》 Те саме, що пасовище. II паш`а-і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. паша — ПА́ША, і, ж. 1. Трава на пасовищі, що служить кормом для худоби. Мокро ще в полі, нема для худоби ще паші на лузі (І. Франко); Поїде [полковник] собі, а ти вирощуй м'ясо на безводній землі, де навіть зелена паша перестала рости (М. Словник української мови у 20 томах
  5. паша — (-і) ч.; муз.; жарт. Співак Пол Маккартні. Цеацура. Словник жарґонної лексики української мови
  6. паша — Турецький вищий сановник, полководець див. баша Словник застарілих та маловживаних слів
  7. паша — паша́ (тур. paşa) титул вищих урядовців у султанській Туреччині та деяких інших країнах. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. паша — Титул цивільних і військових сановників у Османській імперії (відповідник ген.). Універсальний словник-енциклопедія
  9. паша — КОРМ (їжа тварин), ПОЖИ́ВА, ПОЖИ́ВОК розм., ПОЖИ́ВНІСТЬ діал.; ПА́ША (трава, перев. на пасовищі). Не було такого дня, щоб Іван не їздив до лісу. Допомагав лісникам розвозити корм зголоднілим звірам (П. Словник синонімів української мови
  10. паша — Па́ша, -ші, -ші, -шею (від па́стися) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. паша — ПА́ША, і, ж. 1. Трава на пасовищі, що служить кормом для худоби. Мокро ще в полі, нема для худоби ще паші на лузі (Фр., XIII, 1954, 306); Поїде [полковник] собі, а ти вирощуй м’ясо на безводній землі, де навіть зелена паша перестала рости (Чаб. Словник української мови в 11 томах