паша

КОРМ (їжа тварин), ПОЖИ́ВА, ПОЖИ́ВОК розм., ПОЖИ́ВНІСТЬ діал.; ПА́ША (трава, перев. на пасовищі). Не було такого дня, щоб Іван не їздив до лісу. Допомагав лісникам розвозити корм зголоднілим звірам (П. Загребельний); Сидіти б їм (горобчикам) під стріхами, Чекати б їм тепла, Та жаль, що всюди віхола Поживу замела (Г. Бойко); — Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де б під снігом поживку шукати (Леся Українка); Череда поспішала до доброї паші (І. Муратов); Корові привиділося, мабуть, що Фенчучка йде її доїти та й несе пашу (Марко Черемшина).

ПАСОВИ́ЩЕ (місце, де пасеться худоба, птиця), ПАСОВИ́СЬКО, ВИ́ПАС, ЦА́РИНА, ПА́ША, ПАСТІВНИ́К розм., ПО́ПА́С розм., ПОПА́СИЩЕ розм., ПА́СТІВЕНЬ (ПА́СТОВЕНЬ) діал., ПАШНЯ́ діал., ПАСТЬБА́ рідше; ВИ́ГІН (поблизу села); ТОЛО́КА (залишене під пар поле, що використовується для пасіння). Коли починалася весна, ми, сільські хлопчики, залишали книжки і продовжували вже іншу "науку" на пасовищі біля отари і череди (І. Цюпа); З пасовиська спускається колгоспна череда (Остап Вишня); Кожній отарі відвели окремий випас, окремих чабанів і доярок (З. Тулуб); На світанні.. пастухи виганяли худобу на царини (О. Гончар); Молодиці гнали своїх корів на пашу (Ю. Мокрієв); Вулицею пройшла на пастівник череда (О. Донченко); За селом на попасі сидить свинопас (Л. Первомайський); Оце коло хутора і попасище моє (Словник Б. Грінченка); На пастівні, у вільшині, що підступала до самісінького подвір'я, не вгавали соловейки (М. Олійник); Дарка.. чкурнула від матері поза городдям на пастовень (Леся Українка); Череду вже з пашні женуть (Марко Вовчок); Підходять до мене селяни.. і заявляють, що коняка це в мене — начебто чумакова, яку вкупі з іншими шістьма в цю ніч було в них заведено з пастьби (А. Головко); За економією слався до кінця села широкий вигін, де весною і влітку пастушки пасли ягнята (І. Нечуй-Левицький); З весни випасали ми корів на толоці (О. Левада).

ПАША́, БАША́ фольк. Вітрила горять на фрегатах, Тікає турецький паша (М. Нагнибіда); Баша турецький, Недовірок християнський, вже по ринку походжає (дума).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паша — па́ша іменник жіночого роду корм паша́ іменник чоловічого роду, істота урядовець найвищого рангу в країнах Близького Сходу Орфографічний словник української мови
  2. паша — див. трава Словник синонімів Вусика
  3. паша — I п`аша-і, ж. 1》 Трава на пасовищі, що служить кормом для худоби. || Свіжоскошена трава, призначена для годівлі худоби. 2》 Те саме, що пасовище. II паш`а-і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. паша — ПА́ША, і, ж. 1. Трава на пасовищі, що служить кормом для худоби. Мокро ще в полі, нема для худоби ще паші на лузі (І. Франко); Поїде [полковник] собі, а ти вирощуй м'ясо на безводній землі, де навіть зелена паша перестала рости (М. Словник української мови у 20 томах
  5. паша — (-і) ч.; муз.; жарт. Співак Пол Маккартні. Цеацура. Словник жарґонної лексики української мови
  6. паша — Турецький вищий сановник, полководець див. баша Словник застарілих та маловживаних слів
  7. паша — паша́ (тур. paşa) титул вищих урядовців у султанській Туреччині та деяких інших країнах. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. паша — Титул цивільних і військових сановників у Османській імперії (відповідник ген.). Універсальний словник-енциклопедія
  9. паша — Па́ша, -ші, -ші, -шею (від па́стися) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. паша — ПА́ША, і, ж. 1. Трава на пасовищі, що служить кормом для худоби. Мокро ще в полі, нема для худоби ще паші на лузі (Фр., XIII, 1954, 306); Поїде [полковник] собі, а ти вирощуй м’ясо на безводній землі, де навіть зелена паша перестала рости (Чаб. Словник української мови в 11 томах
  11. паша — Паша, -ші ж. 1) Кормъ для скота, подножный кормъ. Та солома ще може піде й на пашу. Зміев. у. Ой коні наші сиваші, чи були ви на паші? Мет. 218. Займи нашу телусю та пожени на. пашу, на панську толоку. ХС. II. 192. Да корівка ваша вже стара. Словник української мови Грінченка