1. Словник української мови Грінченка

перебігати

Перебіга́ти, -га́ю, -єш

сов. в. перебігти, -біжу, -жи́ш, гл.

1) Перебѣгать, перебѣжать. Голодний поле перебіжить, а голий три. Ном. № 648. Дівчата з відрами бігли... перебігаючи Дашковичеві дорогу. Левиц. Пов. 102. Июли це перебіга йому дорогу чорт. Рудч. Ск. II. 21.

2) Забѣгать, забѣжать впередъ, встрѣчать, встрѣтить. Пішла вона у церкву, а роботник і собі: перебіг її та й став на криласі. Мнж. 92. А на тихому Дунаю нас перебігають січовики-запорожці. Шевч. 259.

3) Пробѣгать, пробѣжать. Перебігли чотирі милі дороги. Мет. 184.

---------------

Перебігати, -гаю, -єш

гл. О собакахъ, волкахъ: закончить періодъ течки. Сука вже перебігала.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перебігати — перебі́гати дієслово доконаного виду перебіга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перебігати — (через що) БІГТИ, пробігати; (думками) перебирати; (очима) нишпорити, оглядати; (кого) випереджати; (до ворога) ПЕРЕКИДАТИСЯ; (по обличчю) ковзати, прокочуватися; (- час) минати, збігати, спливати. Словник синонімів Караванського
  3. перебігати — I переб`ігати-аю, -аєш, док. Вибігати в чому-небудь або як-небудь протягом певного часу; пробігати. II перебіг`ати-аю, -аєш, недок., перебігти, -іжу, -іжиш, док. 1》 неперех. Бігом пересуватися з одного місця на інше, в інше. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перебігати — ПЕРЕБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. Ви́бігати в чому-небудь або як-небудь протягом певного часу; пробігати. Якби тільки вчитель дозволив босоніж заходити до класу... Я й босий зиму перебігаю! (О. Гончар); Всю зиму надворі босоніж перебігали [діти] (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  5. перебігати — перебіга́ти / перебі́гти очи́ма (по́глядом). Нашвидку перечитувати, проглядати якийсь текст. Михайло шелестів газетними аркушами, перебігав поглядом по заголовках (П. Загребельний); Я хутко перебіг очима усі об’яви й незабаром знайшов .. ту, що була мені потрібна (Олесь Досвітній). Фразеологічний словник української мови
  6. перебігати — БІ́ГТИ (про час, події — швидко, непомітно минати), ПРОБІГА́ТИ, ПЕРЕБІГА́ТИ, ЗБІГА́ТИ, ПРОНО́СИТИСЯ, МЧА́ТИ підсил., МЧА́ТИСЯ підсил., ЛЕТІ́ТИ підсил., ПРОЛІТА́ТИ підсил. — Док. Словник синонімів української мови
  7. перебігати — ПЕРЕБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. Ви́бігати в чому-небудь або як-небудь протягом певного часу; пробігати. Якби тільки вчитель дозволив босоніж заходити до класу… Я й босий зиму перебігаю!... Словник української мови в 11 томах