перебігати

ПЕРЕБІ́ГАТИ, аю, аєш, док.

Ви́бігати в чому-небудь або як-небудь протягом певного часу; пробігати.

Якби тільки вчитель дозволив босоніж заходити до класу... Я й босий зиму перебігаю! (О. Гончар);

Всю зиму надворі босоніж перебігали [діти] (М. Стельмах).

◇ (1) Перебіга́ти / перебі́гти очи́ма (по́глядом) – нашвидку перечитувати, проглядати якийсь текст.

Михайло шелестів газетними аркушами, перебігав поглядом по заголовках (П. Загребельний);

Я хутко перебіг очима усі об'яви й незабаром знайшов .. ту, що була мені потрібна (Олесь Досвітній).

ПЕРЕБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док.

1. без дод. Бігом пересуватися з одного місця на інше, в інше.

Ходить [Денис], перебіга з-під одного дерева під друге, руки ломить, сам себе не тямить (Г. Квітка-Основ'яненко);

Гуро швидко перебігав від одного дерева до другого (В. Владко);

Як тільки звернув [Анатолій] на неї увагу, вона перебігла до іншого віконця і припала до скла (М. Руденко);

* Образно. Легенький вітрець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билинку... (Панас Мирний);

// перен. Швидко йти, проходити, змінюючись у свідомості; переходити, переключатися на що-небудь інше (про думки).

Перебігають в голові думка за думкою (І. Муратов);

Все життя моє вмить перебігло перед очима (М. Коцюбинський);

Думки перебігли до лікарні, де чекає завтрашнього ранку Сергій Боровик (В. Собко);

// перен. Відтворювати в думках, уяві.

Парубок .. задивився на один хутір, на другий; пригадав хазяїнів їх, перебігав у пам'яті їх дочок (Панас Мирний);

Він .. перебіг думками давню історію й зауважив скрізь культурний широкий розвиток через просвіту, через знання науки (І. Нечуй-Левицький).

2. кого, що і без дод. Пробігати через що-небудь; бігом, швидко минати щось.

І разом обойко перебігали вони темні сади, де рожевії квіти пахли й вода дзюрчала (Марко Вовчок);

Де-не-де попереду нас із хуркотом перебігали по лататтю сполохані курочки (Олесь Досвітній);

Обоє вони перебігли греблю і вибігли на пригорок (І. Нечуй-Левицький);

Франка перебігла вулицю і повернула в Потік (С. Чорнобривець);

Наша автомашина перебігла вулицями великого села (І. Волошин);

// кого. Перетинати кому-небудь дорогу або випереджати когось.

А на тихому Дунаю Нас перебігають Січовики-запорожці (Т. Шевченко);

Хлопці будуть, як лошачки, то перебігати діда, то лишатися далеко позаду, а Оксана буде все йти разом (В. Стефаник).

3. без дод. Переходити на бік ворога, противника.

Діти духом почули зрадливу Андрієву думку і з дивною легкістю перебігають у ворожий табір (С. Васильченко);

– Косінський вийшов з П'ятки, до півночі був бій, багато наших перебігають на той бік, а інших полягло (Іван Ле).

4. що і без дод. Швидко переводити з предмета на предмет (очі, погляд).

Механічно перегортає [Вова] листки, перебігає очима засіяні дрібним писанням сторінки (С. Васильченко);

Михайло шелестів газетними аркушами, перебігав поглядом по заголовках (П. Загребельний);

Кость перебіг очима кількись [кілька] рядків, накинутих олівцем під малюнком (Л. Яновська);

// Швидко переходити з предмета на предмет (про очі, погляд).

Пожовклі карти Рукопису старого помаленьку Перебігають стомленії очі (І. Франко);

Його очі швидко перебігали з одного обличчя на інше (О. Десняк);

Чіпка глянув на секретаря; очима вони стрілись. Мишачий погляд не видержав палкого та гострого і в одну мить перебіг на діло (Панас Мирний).

5. без дод. Швидко переміщатися, пересуватися (про тінь, світло і т. ін.).

Від протягу світло на постаменті блимає, і чорні тіні від статуї, від кістяка і від шкільних лав перебігають по стінах і по підлозі (Леся Українка);

Довгі сліпучі промені спадали сюди в садок і, перебігаючи хутко, нишпорили попід деревами (Ю. Смолич);

// перен. З'являючись, відбиватися і щезати на обличчі (про вираз певного настрою, почуття і т. ін.).

Як не таїлась вона, але її очі сміялись і на губах перебігав осміх (І. Нечуй-Левицький);

По лиці хворої перебіг промінь теплого почуття, вона хотіла щось промовити (Н. Кобринська);

Легка хмаринка спогадів миттю перебігла обличчям Черняєвої (О. Донченко);

// Проноситися, лунати (про шум, крик і т. ін.).

Десь погнались дорогою якісь сани, бо їх живі дзвінки добились і до мене, перебігли своїм звуком через душу (О. Кобилянська);

Десь благодатний рокіт грому Зітханням щастя перебіг (М. Рильський).

6. без дод. Минати, проходити (про час, пору).

Літечко настане – не знаєш, коли воно й перебіжить (Панас Мирний);

Двадцять п'ять років оце перебігло з того дня (Ю. Яновський).

7. без дод., перен. Проходити, протікати певним чином, з яким-небудь результатом.

Хвороба у неї перебігала важко (І. Сенченко).

◇ Перебіга́ти / перебі́гти очи́ма (по́глядом) див. перебі́гати;

(1) Холодо́к перебі́г по́за шкі́рою (д) див. моро́з.