1. Словник української мови Грінченка

перепитувати

Перепитувати, -тую, -єш

сов. в. перепита́ти, -та́ю, -єш, гл.

1) Разспрашивать, разспросить. Та перепитаю миленького свойого: та чи він у дорозі воли поганяє, ой чи у шинкарки мед-горілку кружає. Чуб. V. 538. Що в козака дві дівчини, одна одну перепитує: чи була ти, подружечко, вчора звечора на улиці? Мил. 117.

2) Переспрашивать, переспросить. Все в тябличку дивлюся, поки він усіх перепитає. Г. Барв. 404.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перепитувати — перепи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перепитувати — див. вивідувати; питати Словник синонімів Вусика
  3. перепитувати — -ую, -уєш, недок., перепитати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 Просити кого-небудь повторити щось сказане. 2》 Звертатися до кого-небудь знову з тим самим питанням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перепитувати — Перепи́тувати, -пи́тую, -туєш; перепита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. перепитувати — ПЕРЕПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого і без дод. 1. Просити кого-небудь повторити щось сказане. Усе ішло гладко. Неважук відповідав, панотець перепитував ще раз (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. перепитувати — РОЗПИ́ТУВАТИ (звертатися до кого-небудь із запитанням, намагаючись довідатися про когось, щось), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ, РОЗПИ́ТУВАТИСЯ, ДОПИ́ТУВАТИ, ПЕРЕПИ́ТУВАТИ розм., ПЕРЕПРО́ШУВАТИ діал.; ДОПИ́ТУВАТИСЯ (наполегливо); ПІДПИ́ТУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. перепитувати — ПЕРЕПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. 1. Просити кого-небудь повторити щось сказане. Усе ішло гладко. Неважук відповідав, панотець перепитував ще раз (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах