перепитувати
ПЕРЕПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого і без дод.
1. Просити кого-небудь повторити щось сказане.
Усе ішло гладко. Неважук відповідав, панотець перепитував ще раз (Л. Мартович);
Вислухавши її розповідь, по кілька разів перепитуючи і з'ясовуючи в деяких місцях, він [слідчий] усе записав до протоколу (В. Козаченко);
Коли прикордонник, читаючи документи Черниша, перепитав найменування частини, сержант раптом урвав свою розповідь (О. Гончар);
Ще гукнув щось Сахновський од порога, – не розчув Матюха й уже не перепитав (А. Головко).
2. Звертатися до кого-небудь знову з тим самим питанням.
[Люцій:] Отче, перепитай ще ти сестру Прісціллу, нехай вона, сумлінно пригадавши, нам скаже, чи вона не говорила Руфінові про Теофіла (Леся Українка);
– Що, до ятерів, діду? – подав голос Анатолій. Дід трохи постояв, мовчки рушив. Хлопець згадав, що дід глухуватий, і, коли той наблизився, перепитав (Є. Гуцало);
Моя супутниця героїчно кріпилась, тільки час від часу перепитувала: – Ще далеко? (О. Гуреїв);
Не раз і не два перепитав я Івана, чи не відмовитись нам від цієї небезпечної справи (І. Муратов);
// Відповідаючи кому-небудь, розмовляючи з кимсь, повторювати поставлене запитання, висловлену думку і т. ін.
– То що ж з тобою скоїлось? – Що зі мною скоїлось? – наче спросоння перепитав. – Боюсь і казати (М. Стельмах);
Всі стають сьогодні до роботи, – спокійно сказала Варвара. – До роботи? – тихо і здивовано перепитала Марія (В. Кучер).
3. розм. Питати всіх або багатьох, питати когось про все або багато чого-небудь; розпитувати.
– Насіння збираю рідкісних декоративних дерев .. Кожної осені ходжу по сквериках, по парках, по знайомих людях, перепитую, де що є, зернятка збираю (М. Томчаній);
[Кіндрат:] Третій день шукаю [Ганю]. Де не ходив. Всіх перепитав. Ніхто її не бачив (О. Корнійчук).
Значення в інших словниках
- перепитувати — перепи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- перепитувати — див. вивідувати; питати Словник синонімів Вусика
- перепитувати — -ую, -уєш, недок., перепитати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 Просити кого-небудь повторити щось сказане. 2》 Звертатися до кого-небудь знову з тим самим питанням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перепитувати — Перепи́тувати, -пи́тую, -туєш; перепита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- перепитувати — РОЗПИ́ТУВАТИ (звертатися до кого-небудь із запитанням, намагаючись довідатися про когось, щось), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ, РОЗПИ́ТУВАТИСЯ, ДОПИ́ТУВАТИ, ПЕРЕПИ́ТУВАТИ розм., ПЕРЕПРО́ШУВАТИ діал.; ДОПИ́ТУВАТИСЯ (наполегливо); ПІДПИ́ТУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- перепитувати — ПЕРЕПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. 1. Просити кого-небудь повторити щось сказане. Усе ішло гладко. Неважук відповідав, панотець перепитував ще раз (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
- перепитувати — Перепитувати, -тую, -єш сов. в. перепита́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Разспрашивать, разспросить. Та перепитаю миленького свойого: та чи він у дорозі воли поганяє, ой чи у шинкарки мед-горілку кружає. Чуб. V. 538. Словник української мови Грінченка