1. Словник української мови Грінченка

пиндючливий

Пиндючливий, -а, -е

Спесивый, важничающій. Вона пиндючлива. Ном. № 2529.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пиндючливий — пиндю́чливий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. пиндючливий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
  3. пиндючливий — -а, -е, розм. Те саме, що бундючний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пиндючливий — ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1. Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  5. пиндючливий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. пиндючливий — ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1. Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 264). Словник української мови в 11 томах