пиндючливий
ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1.
Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 264).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пиндючливий — пиндю́чливий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- пиндючливий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
- пиндючливий — -а, -е, розм. Те саме, що бундючний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пиндючливий — ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1. Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
- пиндючливий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- пиндючливий — Пиндючливий, -а, -е Спесивый, важничающій. Вона пиндючлива. Ном. № 2529. Словник української мови Грінченка