1. Словник української мови в 11 томах

пиндючитися

ПИНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Те саме, що бундю́читися.

Фесенко ставав в мальовничій позі, переступав з ноги на ногу, пиндючивсь, силкувався бути граціозним в манерах (Н.-Лев., V, 1966, 155);

Згадуючи батьківські достатки, по-качиному пиндючилась [Олена] перед чоловіком і щодня точила його, мов шашіль деревину (Стельмах, Хліб.., 1959, 234).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пиндючитися — пиндю́читися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пиндючитися — див. БУНДЮЧИТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  3. пиндючитися — див. чванитися Словник синонімів Вусика
  4. пиндючитися — -чуся, -чишся, недок., розм. Те саме, що бундючитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пиндючитися — ПИНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Те саме, що бундю́читися. Фесенко ставав в мальовничій позі, переступав з ноги на ногу, пиндючивсь, силкувався бути граціозним в манерах (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пиндючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  7. пиндючитися — Пиндючитися, -чуся, -чишся гл. Важничать, спесивиться. Словник української мови Грінченка