1. Словник української мови в 11 томах

пиндючливо

ПИНДЮ́ЧЛИВО, розм. Присл. до пиндю́чливий.

Екіпажі всуціль з офіцерів, одягнуті в хромове, тримаються самовпевнено, пиндючливо (Гончар, Таврія.., 1957, 657).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пиндючливо — пиндю́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. пиндючливо — розм. Присл. до пиндючливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пиндючливо — ПИНДЮ́ЧЛИВО, розм. Присл. до пиндю́чливий. Екіпажі всуціль з офіцерів, одягнуті в хромове, тримаються самовпевнено, пиндючливо (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах