1. Словник української мови Грінченка

поблискувати

Поблискувати, -кую, -єш

сов. в. побли́скати, -каю, -єш, гл. Блестѣть по временамъ, поблестѣть, посверкать. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. І. 246. Жаби росчепірили ноги як крила, полетівши вперве на своєму віку, по повітрі, поблискуючи білими животами проти зорі. Левиц. І. 121. Микола тільки поблискує на його очима. О. 1862. II. 79.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поблискувати — побли́скувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поблискувати — див. блищати Словник синонімів Вусика
  3. поблискувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Блискати час від часу або помалу, слабким блиском. 2》 Блищати час від часу. || Вирізнятися раз у раз білизною, блиском; біліти. 3》 перен. Раптово з'являтися раз у раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поблискувати — ПОБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Блискати час від часу або помалу, слабким блиском. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно, блискавиця поблискує (Марко Вовчок); Голка жваво поблискує в швидких руках [дівчини] (Леся Українка); Машини одверто... Словник української мови у 20 томах
  5. поблискувати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  6. поблискувати — ПОБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Блискати час від часу або помалу, слабким блиском. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно, блискавиця поблискує (Вовчок, І, 1955, 246); Голка жваво поблискує в швидких руках [дівчини] (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах