1. Словник української мови Грінченка

погар

По́гар, -ра

м.

1) = пугар. Єдин погар випила. Гол. III. 226.

2) = погарь. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погар — по́гар 1 іменник чоловічого роду залишки чогось горілого по́гар 2 іменник чоловічого роду згарище по́гар 3 іменник чоловічого роду кубок, келих діал. Орфографічний словник української мови
  2. погар — I -у, ч. 1》 Що-небудь горіле; залишки чогось горілого. 2》 Місце, де була пожежа; згарище. II -а, ч., діал. Кубок, келих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погар — ПО́ГАР¹, у, ч. 1. Що-небудь горіле; залишки чогось горілого. Як позавчора, вдарили мушкети, І погаром взялася димна вись, І за Дніпром сузір'я і планети Кривавими сльозами полились... (А. Словник української мови у 20 томах
  4. погар — Кубок Словник застарілих та маловживаних слів
  5. погар — ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі). Словник синонімів української мови
  6. погар — ПО́ГАР¹, у, ч. 1. Що-небудь горіле; залишки чогось горілого. Як позавчора, вдарили мушкети, І погаром взялася димна вись, І за Дніпром сузір’я і планети Кривавими сльозами полились… (Мал., Запов. Словник української мови в 11 томах