1. Словник синонімів української мови

погар

ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі). Тривожна пам'ять викресала перед очима далекі і страшні видіння незабутніх згарищ та руїн (Н. Рибак); Нема села, лиш пожарище Скрипить зубами чорними в полях (М. Стельмах); Руїни самі... Та шпаківні усюди — сліди наших мирних колишніх осель... Та на попелищах вітрів карусель... (І. Нехода); Деякі будови.. розруйновані до підмурівку і лежать звалищем, де-не-де чорніють пожарини (Леся Українка); Із погару звела (Україна) будови в тучі І підняла міста свої могучі (Л. Забашта); Кіз і ялових овець пасли у вигорілих лісах ("згарах") (збірник "Гуцульщина"); Пасіка під зиму згорить, ..а з весною бойко вже безпечно корчує пеньки і сіє на спаленищу своє збіжжя (І. Франко); Їду я через те пожежище, а в мене й у душі похололо. Мабуть, погоріли й мої хати (І. Нечуй-Левицький).

КЕ́ЛИХ (посуд для пиття вина та інших напоїв), ЧА́РА, ФІА́Л поет., заст., ПУ́ГАР (ПО́ГАР) діал.; КУ́БОК (подібний посуд великого розміру). Наповнимо келих за долю Вкраїни (М. Нагнибіда); Розм'як Зевес, як після пару, І вижлуктив підпінка чару (І. Котляревський); Недопиване вино блищало в золотих та срібних кубках та пугарях (І. Нечуй-Левицький); — Жінко, принеси погари, вип'ємо з Юрком за щастя Ганьки і Степана (М. Томчаній); — А де ж той кубок золотий і те дання уроче? Тепер свідомо я до дна його доп'ю охоче (Леся Українка). — Пор. бока́л.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погар — по́гар 1 іменник чоловічого роду залишки чогось горілого по́гар 2 іменник чоловічого роду згарище по́гар 3 іменник чоловічого роду кубок, келих діал. Орфографічний словник української мови
  2. погар — I -у, ч. 1》 Що-небудь горіле; залишки чогось горілого. 2》 Місце, де була пожежа; згарище. II -а, ч., діал. Кубок, келих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погар — ПО́ГАР¹, у, ч. 1. Що-небудь горіле; залишки чогось горілого. Як позавчора, вдарили мушкети, І погаром взялася димна вись, І за Дніпром сузір'я і планети Кривавими сльозами полились... (А. Словник української мови у 20 томах
  4. погар — Кубок Словник застарілих та маловживаних слів
  5. погар — ПО́ГАР¹, у, ч. 1. Що-небудь горіле; залишки чогось горілого. Як позавчора, вдарили мушкети, І погаром взялася димна вись, І за Дніпром сузір’я і планети Кривавими сльозами полились… (Мал., Запов. Словник української мови в 11 томах
  6. погар — По́гар, -ра м. 1) = пугар. Єдин погар випила. Гол. III. 226. 2) = погарь. Желех. Словник української мови Грінченка