1. Словник української мови Грінченка

погодувати

Погодувати, -ду́ю, -єш

гл.

1) Покормить. ЗОЮР. І. 147. Погодуй, положи, та хоть вп'ять побіжи. Чуб. V. 682.

2) Вскормить (многихъ). Ой як я живу, як я горюю, я своїх діточок не погодую. Мет. 248. Ох, милосердний Творче і всі святії отці, поможіть мені малих діток погодувати, із їх розума да й діждати. КС. 1884. І. 31.

3) Откормить (многихъ). Погодуєм... кабани. Рудч. Ск. II. 26.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погодувати — погодува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погодувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Док. до годувати 1). 2》 Годувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погодувати — Погодува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погодувати — ПОГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого. 1. Док. до годува́ти 1. Взяла [мати дитину] У холодочок завела, В бур'ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала (Т. Шевченко); – Гей!... Словник української мови у 20 томах
  5. погодувати — годува́ти / погодува́ти штурханця́ми кого. Бити кого-небудь різкими короткими ударами. Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка); Старший школяр відібрав у нього рогатку, погодував добре штурханцями і відпустив, пригрозивши, що розкаже директорові школи (З газети). Фразеологічний словник української мови
  6. погодувати — ПОГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Док. до годува́ти 1. Взяла [мати дитину] У холодочок завела, В бур’ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала (Шевч., II, 1963, 368); — Гей!... Словник української мови в 11 томах