1. Словник української мови в 11 томах

погодувати

ПОГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Док. до годува́ти 1.

Взяла [мати дитину] У холодочок завела, В бур’ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала (Шевч., II, 1963, 368);

— Гей! — думаю собі не раз уночі, — не один так тяжко працює, а не має чим діти погодувати (Март., Тв., 1954, 217);

Я погодував із свого казанка сиву-пресиву бабусю з онуком (Логв., Давні рани, 1961, 62);

Треба коней погодувати (Кв.-Осн., II, 1956, 233);

— Я піду корові гички нарву, курей погодую, — сказала Власівна (Грим., Кавалер.., 1955, 30);

[Неофіт-раб:] Коли б ти бачив, як плакала моя дитина вчора, — воно ж покірне, тихе немовлятко, — до вечора без покорму зоставшись, — на оргії прислужувала жінка і ніколи було забігти в хату погодувать дитину (Л. Укр., II, 1951, 225);

Погодувала [мати немовля] вже, стала заколихувати, «котка» стиха співаючи (Головко, І, 1957, 343).

2. Годувати якийсь час.

— Чотири карбованці на місяць — це гроші; а погодує [годувальниця дитину] до року, то маєте сорок і вісім карбованців самими грішми (Л. Янов., І, 1959, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погодувати — погодува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погодувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Док. до годувати 1). 2》 Годувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погодувати — Погодува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погодувати — ПОГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого. 1. Док. до годува́ти 1. Взяла [мати дитину] У холодочок завела, В бур'ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала (Т. Шевченко); – Гей!... Словник української мови у 20 томах
  5. погодувати — годува́ти / погодува́ти штурханця́ми кого. Бити кого-небудь різкими короткими ударами. Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка); Старший школяр відібрав у нього рогатку, погодував добре штурханцями і відпустив, пригрозивши, що розкаже директорові школи (З газети). Фразеологічний словник української мови
  6. погодувати — Погодувати, -ду́ю, -єш гл. 1) Покормить. ЗОЮР. І. 147. Погодуй, положи, та хоть вп'ять побіжи. Чуб. V. 682. 2) Вскормить (многихъ). Ой як я живу, як я горюю, я своїх діточок не погодую. Мет. 248. Словник української мови Грінченка