подимати
Подима́ти, -ма́ю, -єш
гл. Повѣвать. Буде вітрець подимати. АД. І. 64.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подимати — подима́ти дієслово недоконаного виду дути час від часу — про вітер розм. Орфографічний словник української мови
- подимати — -ає, недок., розм. Дути не дуже сильно або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подимати — ПОДИМА́ТИ, а́є, недок., розм. Дути не дуже сильно або час від часу; подувати. Із-за Дону вітер подима (С. Крижанівський); // безос. Із естради подимає гарячим вітром (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
- подимати — поди́мати вул. піти (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- подимати — ПОДИМА́ТИ, а́є, недок., розм. Дути не дуже сильно або час від часу. Із-за Дону вітер подима (Криж., Срібне весілля, 1957, 109); // безос. Із естради подимає гарячим вітром (Вас., Вибр., 1954, 50). Словник української мови в 11 томах