1. Словник української мови Грінченка

поділяти

Поділя́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. поділити, -лю́, -лиш, гл.

1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Мнж. 103. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Драг. 339. Благослови, Боже... коровай поділити. Мет. 202. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. Кв.

2) Въ ариѳм.: раздѣлить. Кон. Ар. 97.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поділяти — поділя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поділяти — (здобич) ділити, розділяти, паювати; (райони) розмежовувати, роз'єднувати; (між собою) розподіляти; (майном) Б. З. наділяти; (на групи) клясифкувати, сортувати; (добро) ділитися чим; (горе) співчувати чому, ІД. співболіти; (погляд) мати спільний, солідаризуватися з чим, о. одним духом дихати. Словник синонімів Караванського
  3. поділяти — -яю, яєш, недок., поділити, -ділю, -ділиш, док., перех. 1》 Ділити що-небудь на частини. || Відмежовувати, роз'єднувати собою що-небудь. || Бути межею між частинами чого-небудь. || Розподіляти що-небудь між кимсь. || тільки док., кого, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поділяти — ПОДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., кого, що. 1. Ділити що-небудь на частини. Поділив він дерево .. на шість шматків (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. поділяти — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. поділяти — ПОДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех. 1. Ділити що-небудь на частини. Поділив він дерево.. на шість шматків (Щог. Словник української мови в 11 томах