1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поділяти

поділя́ти

-яю, яєш, недок., поділити, -ділю, -ділиш, док., перех.

1》 Ділити що-небудь на частини.

|| Відмежовувати, роз'єднувати собою що-небудь.

|| Бути межею між частинами чого-небудь.

|| Розподіляти що-небудь між кимсь.

|| тільки док., кого, розм. Дати кожному його частку рухомого і нерухомого майна для створення власного самостійного господарства.

|| Розділяти, розбивати на групи, категорії; класифікувати.

Чогось не поділити — не дійти згоди; посваритися.

2》 з ким. Віддавати кому-небудь частину чогось свого; спільно користуватися чим-небудь.

|| У змаганні – завойовувати певне місце разом із ким-небудь; одержувати разом із ким-небудь приз, нагороду і т. ін.

|| Приєднуватися до кого-небудь у якійсь дії.

|| Зазнавати чого-небудь, переживати, відчувати що-небудь разом із кимсь.

3》 тільки док., мат. Виконати дію ділення.

4》 Приєднуватися до чиїх-небудь поглядів, думок, намірів і т. ін.; виявляти солідарність, згоду з ким-небудь у чомусь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поділяти — поділя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поділяти — (здобич) ділити, розділяти, паювати; (райони) розмежовувати, роз'єднувати; (між собою) розподіляти; (майном) Б. З. наділяти; (на групи) клясифкувати, сортувати; (добро) ділитися чим; (горе) співчувати чому, ІД. співболіти; (погляд) мати спільний, солідаризуватися з чим, о. одним духом дихати. Словник синонімів Караванського
  3. поділяти — ПОДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., кого, що. 1. Ділити що-небудь на частини. Поділив він дерево .. на шість шматків (Я. Словник української мови у 20 томах
  4. поділяти — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. поділяти — ПОДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех. 1. Ділити що-небудь на частини. Поділив він дерево.. на шість шматків (Щог. Словник української мови в 11 томах
  6. поділяти — Поділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. поділити, -лю́, -лиш, гл. 1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Мнж. 103. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Драг. 339. Благослови, Боже... коровай поділити. Мет. 202. Словник української мови Грінченка