1. Словник української мови Грінченка

позавозити

Позавозити, -вожу, -зиш

гл.

1) Завезти (многое). Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй, дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш. Харьк.

2) Уѣхать, не возвративъ занятаго. Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе, а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили. Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позавозити — позаво́зити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позавозити — -ожу, -озиш, док., перех. 1》 Завезти всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь далеко або не туди, куди потрібно. || Забрати з собою все чи багато чого-небудь, виїхавши кудись. 2》 Доставити, привезти куди-небудь усе чи багато чогось, усіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позавозити — ПОЗАВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., що. 1. Завезти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь далеко або не туди, куди потрібно; // Забрати з собою все або багато чого-небудь, виїхавши кудись. Словник української мови у 20 томах
  4. позавозити — ПОЗАВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., перех. 1. Завезти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь далеко або не туди, куди потрібно; // Забрати з собою все або багато чого-небудь, виїхавши кудись. Словник української мови в 11 томах