позавозити
ПОЗАВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., перех.
1. Завезти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь далеко або не туди, куди потрібно;
// Забрати з собою все або багато чого-небудь, виїхавши кудись.
Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе [попросить], а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили (Сл. Гр.).
2. Доставити, привезти куди-небудь усе або багато чогось, усіх або багатьох.
Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позавозити — позаво́зити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позавозити — -ожу, -озиш, док., перех. 1》 Завезти всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь далеко або не туди, куди потрібно. || Забрати з собою все чи багато чого-небудь, виїхавши кудись. 2》 Доставити, привезти куди-небудь усе чи багато чогось, усіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позавозити — ПОЗАВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., що. 1. Завезти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь далеко або не туди, куди потрібно; // Забрати з собою все або багато чого-небудь, виїхавши кудись. Словник української мови у 20 томах
- позавозити — Позавозити, -вожу, -зиш гл. 1) Завезти (многое). Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй, дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш. Харьк. 2) Уѣхать, не возвративъ занятаго. Словник української мови Грінченка