1. Словник української мови Грінченка

позволитися

Позво́литися, -люся, -лишся

гл. Испросить, получить позволеніе. Хлопці молодії, може погуляти которому хочеться, до дівчат кортить, — нехай же піде котрий без відома, що не позволиться у Палія, то вже й не вернеться. Драг. 201.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позволитися — ПОЗВО́ЛИТИСЯ, док., розм., заст. Спитавши, дістати дозвіл на що-небудь. Хлопці молодії, може погуляти которому хочеться, до дівчат кортить, – нехай же піде котрий без відома, що не позволиться у Палія, то вже й не вернеться (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах