1. Словник української мови Грінченка

позгонити

Позго́нити, -ню, -ниш

гл.

1) Согнать съ мѣста (многихъ); согнать въ одно мѣсто. Уже й овець позгонили. Мир. ХРВ. 39.

2) Взогнать (многихъ). Позгонив воли на гору.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позгонити — позго́нити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позгонити — див. позганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позгонити — ПОЗГО́НИТИ див. позганя́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. позгонити — ПОЗГО́НИТИ див. позганя́ти. Словник української мови в 11 томах