покидище

Поки́дище, -ща

с. = покидько, покидька. Чия вона? — Ет, чия там! — покидище. Козел. у. Слов. Д. Эварн.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покидище — поки́дище 1 іменник середнього роду мотлох рідко поки́дище 2 іменник середнього роду, істота про негідну людину зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. покидище — -а, с., рідко. Те саме, що покидьок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покидище — ПОКИ́ДИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що по́ки́дьок. Тут були фінікійці, греки, перси, був великий Іскандер, візантійці, християни, усі лишали по собі сліди, усе стало здобиччю часу, руїною, покидищем – і тільки вітри, море та білі хмари, а більше нічого (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. покидище — ПОКИ́ДИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що по́ки́дьок. Словник української мови в 11 томах