покипіти
Покипіти, -плю́, -пи́ш
гл.
1) Покипѣть нѣкоторое время. Хай ще трохи покипить борщ. Васильк. у.
2) Свариться (во множествѣ). Чаєнята покипіли в каші. Рудч. Чп. 90.
2) О хлѣбахъ на корню: засохнуть отъ сильной жары. Вівси так і покипіли. Зміев. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покипіти — покипі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покипіти — -пить; мн. покиплять; док. 1》 Кипіти якийсь час. 2》 діал. Посохнути від сильної спеки (про злаки). Великий тлумачний словник сучасної мови
- покипіти — ПОКИПІ́ТИ, пи́ть; мн. покипля́ть; док. 1. Кипіти якийсь час. 2. діал. Посохнути від сильної спеки (про злаки). Вівси так і покипіли (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- покипіти — ПОКИПІ́ТИ, пи́ть; мн. покипля́ть; док. 1. Кипіти якийсь час. 2. діал. Посохнути від сильної спеки (про злаки). Вівси так і покипіли (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах