полизькати

Полизькати, -каю, -єш

гл. Полизать. Де не взявся собака, — полизькав, полизькав. Грин. І. 150, 151.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полизькати — і полизкати, -аю, аєш, перех. і без додатка, розм. Док. до лизькати, лизкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полизькати — поли́зькати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. полизькати — ПОЛИ́ЗЬКАТИ і ПОЛИ́ЗКАТИ, аю, аєш, що і без дод., розм. Док. до ли́зькати, ли́зкати. Де не взявся собака, – полизькав, полизькав (Сл. Б. Грінченка); Полизкають [люди] борщу, ковтнуть галушок із шість, – Уже й кородяться, що й бабка не порадить (П. Гулак-Артемовський). Словник української мови у 20 томах
  4. полизькати — ПОЛИ́ЗЬКАТИ і ПОЛИ́ЗКАТИ, аю, аєш, перех. і без додатка, розм. Док. до ли́зькати, ли́зкати. Де не взявся собака, — полизькав, полизькав (Сл. Гр.); Полиз-кають [люди] борщу, ковтнуть галушок із шість, — Уже й кородяться, що й бабка не порадить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 185). Словник української мови в 11 томах