полизькати
ПОЛИ́ЗЬКАТИ і ПОЛИ́ЗКАТИ, аю, аєш, що і без дод., розм.
Док. до ли́зькати, ли́зкати.
Де не взявся собака, – полизькав, полизькав (Сл. Б. Грінченка);
Полизкають [люди] борщу, ковтнуть галушок із шість, – Уже й кородяться, що й бабка не порадить (П. Гулак-Артемовський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полизькати — і полизкати, -аю, аєш, перех. і без додатка, розм. Док. до лизькати, лизкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полизькати — поли́зькати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- полизькати — ПОЛИ́ЗЬКАТИ і ПОЛИ́ЗКАТИ, аю, аєш, перех. і без додатка, розм. Док. до ли́зькати, ли́зкати. Де не взявся собака, — полизькав, полизькав (Сл. Гр.); Полиз-кають [люди] борщу, ковтнуть галушок із шість, — Уже й кородяться, що й бабка не порадить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 185). Словник української мови в 11 томах
- полизькати — Полизькати, -каю, -єш гл. Полизать. Де не взявся собака, — полизькав, полизькав. Грин. І. 150, 151. Словник української мови Грінченка