полковий

Полкови́й, -а́, -е́

Полковой. Третя сотня під полковою корогвою. Лукаш. 45.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полковий — -а, -е. Прикм. до полк 1), 2), 4). Полкова Рада іст. — на Лівобережній Україні в 17-18 ст. – орган полкового самоврядування в козацькому війську. Полковий суд іст. — на Україні в 17-18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полковий — полкови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. полковий — ПОЛКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до полк 1, 2, 4. Полковий писар щось до нас добирається і так і підгляда, щоб мокрим рядном на нас напасти (Г. Квітка-Основ'яненко); Знову – вже вдруге сьогодні – йому [Кобзареві] згадався полковий агітатор (С. Словник української мови у 20 томах
  4. полковий — Полкови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. полковий — ПОЛКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до полк 1, 2, 4. Полковий писар щось до нас добирається і так і підгляда, щоб мокрим рядном на нас напасти (Кв.-Осн., II, 1956, 160); Знову — вже вдруге сьогодні — йому [Кобзареві] згадався полковий агітатор (Жур., Дорога.. Словник української мови в 11 томах