1. Великий тлумачний словник сучасної мови

полковий

полкови́й

-а, -е.

Прикм. до полк 1), 2), 4).

Полкова Рада іст. — на Лівобережній Україні в 17-18 ст. – орган полкового самоврядування в козацькому війську.

Полковий суд іст. — на Україні в 17-18 ст. – суд на території полку, що розглядав кримінальні та цивільні справи рядового козацтва, сотенної старшини.

|| Належний полкові.

|| у знач. ім. полковий, -вого, ч., заст. Офіцер полку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полковий — полкови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. полковий — ПОЛКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до полк 1, 2, 4. Полковий писар щось до нас добирається і так і підгляда, щоб мокрим рядном на нас напасти (Г. Квітка-Основ'яненко); Знову – вже вдруге сьогодні – йому [Кобзареві] згадався полковий агітатор (С. Словник української мови у 20 томах
  3. полковий — Полкови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. полковий — ПОЛКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до полк 1, 2, 4. Полковий писар щось до нас добирається і так і підгляда, щоб мокрим рядном на нас напасти (Кв.-Осн., II, 1956, 160); Знову — вже вдруге сьогодні — йому [Кобзареві] згадався полковий агітатор (Жур., Дорога.. Словник української мови в 11 томах
  5. полковий — Полкови́й, -а́, -е́ Полковой. Третя сотня під полковою корогвою. Лукаш. 45. Словник української мови Грінченка