полоскотати

Значення в інших словниках

1. полоскотати — -очу, -очеш, док. 1》 перех. і неперех. Лоскотати (у 1 знач.) якийсь час. || безос. 2》 перех., перен., розм. Викликати збудження у кого-небудь. Полоскотати нерви. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полоскотати — полоскота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
3. полоскотати — ПОЛОСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. 1. кого і без прям. дод. Лоскотати (у 1 знач.) якийсь час. [Горпина:] Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув [батько], взяла соломинку та й полоскотала його по щоці (М. Словник української мови у 20 томах
4. полоскотати — лоскота́ти не́рви (рідше ду́шу, се́рце і т. ін.) кому, чим. Впливати, діяти на кого-небудь; бентежити, хвилювати і т. ін. когось. Мода — це умовна, дуже умовна красивість — чи потворність, яка лоскоче нерви тим, кому такого лоскоту хочеться (М. Фразеологічний словник української мови
5. полоскотати — ЛОСКОТА́ТИ (дотиками до шкіри виклика́ти легке нервове збудження), СКОБОТА́ТИ діал. — Док.: полоскота́ти. Наближує пальці ті до дитинки і лоскоче його під ручками, воно сміється (П. Чубинський); Негідницю колька коле, а в язик скобоче, Та що мене любко любить, а її не хоче (коломийка). Словник синонімів української мови
6. полоскотати — ПОЛОСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. 1. перех. і неперех. Лоскотати (у 1 знач.) якийсь час. [Горпина:] Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув [батько], взяла соломинку та й полоскотала його по щоці (Кроп. Словник української мови в 11 томах