полоскотати
ПОЛОСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док.
1. кого і без прям. дод. Лоскотати (у 1 знач.) якийсь час.
[Горпина:] Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув [батько], взяла соломинку та й полоскотала його по щоці (М. Кропивницький);
Він полоскотав щетинистими вусами замурзані щоки дитини (В. Речмедін);
Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх (М. Коцюбинський);
* Образно. В час відпочинку полоскоче Веселе слово грудей міх... (В. Еллан-Блакитний);
// безос.
Ох, той звабливий, нестерпний запах борщику! .. Хоч би хоч його пахощами полоскотало ніздрі (Ю. Збанацький).
2. кого, перен., розм. Викликати збудження у кого-небудь.
– Хай своїм бубном нас полоскоче [Кирюша], – невгавала Санька (В. Кучер).
◇ Полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра див. полічи́ти²;
Полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра див. полічи́ти¹;
(1) Полоскота́ти не́рви (д) див. лоскота́ти.
Значення в інших словниках
- полоскотати — -очу, -очеш, док. 1》 перех. і неперех. Лоскотати (у 1 знач.) якийсь час. || безос. 2》 перех., перен., розм. Викликати збудження у кого-небудь. Полоскотати нерви. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полоскотати — полоскота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- полоскотати — лоскота́ти не́рви (рідше ду́шу, се́рце і т. ін.) кому, чим. Впливати, діяти на кого-небудь; бентежити, хвилювати і т. ін. когось. Мода — це умовна, дуже умовна красивість — чи потворність, яка лоскоче нерви тим, кому такого лоскоту хочеться (М. Фразеологічний словник української мови
- полоскотати — ЛОСКОТА́ТИ (дотиками до шкіри виклика́ти легке нервове збудження), СКОБОТА́ТИ діал. — Док.: полоскота́ти. Наближує пальці ті до дитинки і лоскоче його під ручками, воно сміється (П. Чубинський); Негідницю колька коле, а в язик скобоче, Та що мене любко любить, а її не хоче (коломийка). Словник синонімів української мови
- полоскотати — ПОЛОСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. 1. перех. і неперех. Лоскотати (у 1 знач.) якийсь час. [Горпина:] Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув [батько], взяла соломинку та й полоскотала його по щоці (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- полоскотати — Полоскота́ти, -чу́, -чеш гл. Пощекотать. Словник української мови Грінченка