1. Словник української мови в 11 томах

полоскотати

ПОЛОСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док.

1. перех. і неперех. Лоскотати (у 1 знач.) якийсь час.

[Горпина:] Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув [батько], взяла соломинку та й полоскотала його по щоці (Кроп., І, 1958, 194);

Він полоскотав щетинистими вусами замурзані щоки дитини (Речм., Весн. грози, 1961, 13);

Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх (Коцюб., І, 1955, 237);

*Образно. В час відпочинку полоскоче Веселе слово грудей міх… (Еллан, І, 1958, 280);

// безос.

Ох, той звабливий, нестерпний запах борщику!.. Хоч би хоч його пахощами полоскотало ніздрі (Збан., Сеспель, 1961, 309).

2. перех., перен., розм. Викликати збудження у кого-небудь.

— Хай своїм бубном нас полоскоче [Кирюша], — невгавала Санька (Кучер, Прощай.., 1957, 236).

◊ Полоскота́ти не́рви кому — злегка збудити кого-небудь.

Є ще такі книжки.. Полоскоче письменник читачеві нерви, а в кінці твору — всі одужують, одружуються, вселяються в нові квартири (Мушк., Серце.., 1962, 75);

Полоскота́ти ре́бра кому див. ребро́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полоскотати — -очу, -очеш, док. 1》 перех. і неперех. Лоскотати (у 1 знач.) якийсь час. || безос. 2》 перех., перен., розм. Викликати збудження у кого-небудь. Полоскотати нерви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полоскотати — полоскота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. полоскотати — ПОЛОСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. 1. кого і без прям. дод. Лоскотати (у 1 знач.) якийсь час. [Горпина:] Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув [батько], взяла соломинку та й полоскотала його по щоці (М. Словник української мови у 20 томах
  4. полоскотати — лоскота́ти не́рви (рідше ду́шу, се́рце і т. ін.) кому, чим. Впливати, діяти на кого-небудь; бентежити, хвилювати і т. ін. когось. Мода — це умовна, дуже умовна красивість — чи потворність, яка лоскоче нерви тим, кому такого лоскоту хочеться (М. Фразеологічний словник української мови
  5. полоскотати — ЛОСКОТА́ТИ (дотиками до шкіри виклика́ти легке нервове збудження), СКОБОТА́ТИ діал. — Док.: полоскота́ти. Наближує пальці ті до дитинки і лоскоче його під ручками, воно сміється (П. Чубинський); Негідницю колька коле, а в язик скобоче, Та що мене любко любить, а її не хоче (коломийка). Словник синонімів української мови
  6. полоскотати — Полоскота́ти, -чу́, -чеш гл. Пощекотать. Словник української мови Грінченка