1. Словник української мови Грінченка

полягти

Полягти́, -ля́жу, -жеш

гл. Полечь, лечь. А моя могила край синього моря, полягли любощі і щира розмова. Мет. 93. Слава не поляже. Ном. Да як моя головонька поляже, до тогді тобі всяке ледащо скаже. Чуб. V. 517. Всі вороги спать, поляжуть. Грин. III. 190.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полягти — див. вмирати Словник синонімів Вусика
  2. полягти — [пол'агти] -л'ажу, -л'ажеиш; мин. поул'іг, -л'агла; нак. -л'аж, -л'ажтеи Орфоепічний словник української мови
  3. полягти — I див. полягати I. II див. полягати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. полягти — полягти́ 1 дієслово доконаного виду нахилитися стеблом до землі — про рослини; насуваючись, поширитися, розпростертися над чим-небудь; простягнутися у просторі) полягти́ 2 дієслово доконаного виду загинути; зникнути Орфографічний словник української мови
  5. полягти — ПОЛЯГТИ́¹ див. поляга́ти¹. ПОЛЯГТИ́² див. поляга́ти². Словник української мови у 20 томах
  6. полягти — голова́ лягла́ (полягла́, покоти́лася і т. ін.) чия і без додатка. Хто-небудь загинув. Де полягла козацька голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка); Невже Трясило гине?.. Шаблюка блиснула в Марини, і покотилась голова (В. Фразеологічний словник української мови
  7. полягти — ВИ́ЛЯГТИ (про траву, злакові тощо — нахилитися стеблами до землі під впливом своєї ваги, дощу, вітру та ін.), ПОЛЯГТИ́, ПОНИ́КНУТИ. — Недок.: виляга́ти, поляга́ти, поника́ти. Вилягли в полі хліба, хліборобства гине надія (М. Словник синонімів української мови
  8. полягти — Полягти́, поля́жу, -жеш, -жуть; полі́г, -лягла́, -лягли́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. полягти — ПОЛЯГТИ́¹ див. поляга́ти¹. ПОЛЯГТИ́² див. поляга́ти². Словник української мови в 11 томах