полягти

голова́ лягла́ (полягла́, покоти́лася і т. ін.) чия і без додатка. Хто-небудь загинув. Де полягла козацька голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка); Невже Трясило гине?.. Шаблюка блиснула в Марини, і покотилась голова (В. Сосюра).

лягти́ кістьми́. Загинути, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь, домагаючись чогось і т. ін.. Лучче (краще) на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр.. присл..); — Хто повернеться (з війни), а хто й кістьми ляже (Григорій Тютюнник); Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України (Б. Олійник). лягти́ костьми́ (кістка́ми). Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т. Шевченко); — Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ (Л. Дмитерко). полягти́ кістьми́. — Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми. Мертві сорому не ймуть (О. Довженко). кістьми́ ляга́ти. І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а .. кому кістьми лягати (Д. Міщенко); // Бути знищеним, розгромленим (перев. про ворогів). І хто нам неспокій цей творчий, великий порушить — На нашім порозі той ляже кістьми! (М. Гірник); Лягли кістьми незвані гості В той день гарячий… (Л. Забашта).

тру́пом лягти́. 1. Загинути, померти. Йон став коло дверей, готовий краще трупом лягти, ніж випустити дочку з хати (М. Коцюбинський); Видно, хотіли, сердешну, зганьбити, Та не давалася — трупом лягла… (Д. Павличко). полягти́ тру́пом (про всіх або багатьох). Ідуть, щоб побідить (перемогти) успішно, Або щоб трупом полягти (І. Котляревський); // Зникнути, пропасти (про що-небудь). Хай по всіх світах розверзеться земля, .. хай у тих проваллях трупом ляже людське нещастя (Є. Гуцало). 2. Докласти всіх зусиль для досягнення чого-небудь; все зробити. (2-й запорожець:) Веди нас, Тарасе, куди хочеш, ми трупом ляжем! (І. Карпенко-Карий); — Ні, не віддам, трупом ляжу, а не віддам (В. Собко).