1. Словник української мови Грінченка

попоносити

Попоносити, -ношу, -сиш

гл. Поносить много. Попоносив по келійках води. К. ПС. 116.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попоносити — попоноси́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попоносити — -ошу, -осиш, док., перех., розм. 1》 Носити кого-, що-небудь тривалий час. || Носити кого-, що-небудь якийсь час. || Носити, відносити кому-небудь, куди-небудь щось багато разів, тривалий час. 2》 Ходити в якій-небудь одежі, взутті тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попоносити — ПОПОНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., що, розм. 1. Носити кого-, що-небудь тривалий час; // Носити кого-, що-небудь якийсь час. – Не хочеш ластівочку свою попоносити? Ось бачиш, яка я, візьми! – і пані вихилялася в Михайлика на руках (О. Словник української мови у 20 томах
  4. попоносити — ПОПОНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех., розм. 1. Носити кого-, що-небудь тривалий час; // Носити кого-, що-небудь якийсь час. — Не хочеш ластівочку свою попоносити? Ось бачиш, яка я, візьми! — і пані вихилялася в Михайлика на руках (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах