1. Словник української мови Грінченка

постріляти

Постріля́ти, -ля́ю, -єш

гл.

1) Разстрѣлять, истратить стрѣляя. Уже стріли і кулі постріляли. Чуб.

2) Застрѣлить (многихъ). Царь зараз сказав, щоб зараз їх постріляли. Рудч. Ск.

3) Изранить выстрѣлами. Не дуже його порубано, не дуже його постреляно. Чуб. V. 948.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постріляти — постріля́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. постріляти — і рідко постреляти, -яю, -яєш, док. 1》 перех. Стріляючи, вбити всіх чи багатьох. || Пострілами з вогнепальної зброї заподіяти кому-небудь численні рани; пробити, прострелити щось у багатьох місцях. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постріляти — ПОСТРІЛЯ́ТИ і рідко ПОСТРЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. кого, що. Стріляючи, вбити всіх або багатьох. – Ой, лишенько... бабусю... Ой... горенько тяжке... – з плачем ледве вимовляла дівчинка. – Я з хутора... розбишаки були... всіх побили... порізали... Словник української мови у 20 томах
  4. постріляти — Постріля́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. постріляти — ПОСТРІЛЯ́ТИ і рідко ПОСТРЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. перех. Стріляючи, вбити всіх або багатьох. — Ой, лишенько… бабусю… Ой… горенько тяжке… — з плачем ледве вимовляла дівчинка. Словник української мови в 11 томах