потакач

Потакач, -ча

м. Поддакивающій. Потакач тим. і живе, що язиком грає.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потакач — потака́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. потакач — див. покірний Словник синонімів Вусика
  3. потакач — -а, ч. Те саме, що потакайло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потакач — ПОТАКА́Ч, а́, ч., розм., заст. Те саме, що потака́йло. Потакач тим і живе, що язиком грає (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах