потакач
ПОТАКА́Ч, а́, ч., розм., заст.
Те саме, що потака́йло.
Потакач тим і живе, що язиком грає (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потакач — потака́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- потакач — див. покірний Словник синонімів Вусика
- потакач — -а, ч. Те саме, що потакайло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потакач — Потакач, -ча м. Поддакивающій. Потакач тим. і живе, що язиком грає. Словник української мови Грінченка