1. Словник української мови Грінченка

появляти

Появля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. появи́ти, -влю́, -виш, гл.

1) Являть, явить. Стидно й очі появити. Ном. № 3174.

2) Рождать, родить. Авраам появив Ісаака. Єв. Мт. І. 1.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. появляти — появля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. появляти — -яю, -яєш, недок., появити, -явлю, -явиш; мн. появлять; док., перех., заст. 1》 Породжувати, покликати до життя, спричиняти що-небудь. || Народжувати дитину. 2》 Показувати, відкривати що-небудь комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. появляти — ПОЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш; мн. поя́влять; док., кого, що, заст. 1. Породжувати, покликати до життя, спричиняти що-небудь. О люба ніч! Ти появляєш мрії Й неви́разні краси в зористій млі... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. появляти — ПОКА́ЗУВАТИ кого, що (давати можливість бачити, розглядати, роздивлятися кого-, що-небудь), ДЕМОНСТРУВА́ТИ, ЯВЛЯ́ТИ книжн., ПОЯВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. появляти — ПОЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш; мн. поя́влять; док., перех., заст. 1. Породжувати, покликати до життя, спричиняти що-небудь. О люба ніч! Ти появляєш мрії Й неви́разні краси в зористій млі… (Стар., Поет. тв. Словник української мови в 11 томах