появляти

ПОЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш; мн. поя́влять; док., кого, що, заст.

1. Породжувати, покликати до життя, спричиняти що-небудь.

О люба ніч! Ти появляєш мрії Й неви́разні краси в зористій млі... (М. Старицький);

Навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти (Леся Українка);

– А я мислю, – підняв голос гетьман напольний, – що така бойня шалена появить за собою саму руїну, яка, нарешті, і стане могилою Польщі (М. Старицький);

// Народжувати дитину.

Бог дасть появити дитину, – готові няньки (Ганна Барвінок).

2. Показувати, відкривати що-небудь комусь.

Світання появило їм, яка лука зелена пуста й які гори округи безмовні (Марко Вовчок);

Він [Янка Купала] мови білоруської гранив Ясний алмаз любовно і дбайливо, Братам-народам появивши диво Так, як Шевченко наш колись явив (М. Рильський).

◇ (1) О́чі появи́ти (показа́ти) де, куди, до кого – з'явитися десь, навідатися кудись, до когось.

Тепер стидно в селі і очі появити: довіку будуть дражнити чорною радою! (П. Куліш);

Такий мені сором, що вже швидко не можна буде далі мені між люди і очей появить (І. Нечуй-Левицький);

[Храпко:] А двісті рублів узяв [Тихоненко], як одну копієчку взяв, та три роки ні кує, ні меле. Хоч би очі коли появив (Панас Мирний);

(2) Появля́ти / появи́ти на о́чі що – робити відомим, відкривати що-небудь комусь.

Появить на очі люду Його ж сховані скарби – Справа гідна сил та труду, Річ достойна боротьби! (П. Грабовський);

(3) Появля́ти / появи́ти о́чі – приходити, прибувати куди-небудь.

Стидно й очі появити (Номис);

– Тепер стидно в село й очі появити: довіку будуть дражнити чорною радою! (П. Куліш);

[Xрапко:] А двісті рублів узяв [Тихоненко], як одну копієчку взяв, та три роки ні кує, ні меле. Хоч би очі коли появив (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

появляти

Значення в інших словниках