1. Словник української мови Грінченка

правитися

Пра́витися, -влюся, -вишся

гл.

1) Направляться. А куди правитесь? — До Київа. Я до того дуба правлюся, — чи не зрубати його. Харьк.

2) Возиться, хлопотать. Екат. у. Чіпка вже правився коло шкоди: там тин підняв та набив, нові ворота приробив... Мир. ХРВ. 342. А ми ще не лягали, все правилися. Лебед. у.

3) Исправлять должность чью. Іва правиться за старосту. Н. Вол. у.

4) Служиться (о церковномъ служеніи). Скоро служба Божа правитиметься. Грин. II. 112.

5) Судиться, искать за обиду, жаловаться. Іди, прався на мене, куди знаєш. Новомоск. у.

6) Поправляться. Дают тото зілє худобі, щоб ся правила. Вх. Зн. 54.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правитися — пра́витися 1 дієслово недоконаного виду користуватися певними правилами, законами рідко пра́витися 2 дієслово недоконаного виду прямувати розм. Орфографічний словник української мови
  2. правитися — див. іти Словник синонімів Вусика
  3. правитися — I -иться; мн. правляться; недок., рідко. Користуватися певними правилами, законами і т. ін. в управлінні. II -влюся, -вишся; мн. правляться; недок., розм. Те саме, що правити I. III -иться; мн. правляться; недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. правитися — ПРА́ВИТИСЯ¹, влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., рідко. Користуватися певними правилами, законами і т. ін. при управлінні. [Галя:] Цікаво знати, якими ми законами правимося (Панас Мирний). ПРА́ВИТИСЯ², влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., розм. Словник української мови у 20 томах
  5. правитися — ПРЯМУВА́ТИ (іти, їхати в певному напрямку, перев. прямо), ПРОСТУВА́ТИ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВЕРСТА́ТИ із сл. шлях, дорогу, путь, ПРОХО́ДИТИ, ПРА́ВИТИ також із сл. шлях, дорогу, путь, ПРА́ВИТИСЯ розм., ПРАВУВА́ТИ розм., ПРЯМЦЮВА́ТИ розм., ПРОШКУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. правитися — ПРА́ВИТИСЯ¹, иться; мн. пра́вляться; недок., рідко. Користуватися певними правилами, законами і т. ін. при управлінні. [Галя:] Цікаво знати, якими ми законами правимося (Мирний, V, 1955, 174). ПРА́ВИТИСЯ², влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., розм. Словник української мови в 11 томах