1. Словник української мови Грінченка

правити

Правити, -влю, -виш

гл.

1) Говорить, твердить, настойчиво повторять, настаивать. Я йому кажу одно, а він своє править. Радом. у. Там що йому не толкуй, а він своє править. Лебед. у.

2) Требовать, взыскивать. Правити долі. Ніхто не прийде править проценту. Рудч. Ск. II. 26. Півник уп'ять пішов править жорна: кукуріку! оддай, пане, жорна! Рудч. Ск. І. 38.

3) Спрашивать извѣстную цѣну, запрашивать. А вона тільки й правила штирі злотих за нього. Умань. править, як за батька. — такъ дорого.

4) Служить (церковную службу). Шевч. 234. Молебні день-у-день Спасителеві править.

5) — за що. Служить чѣмъ.

7) Выправлять. Буде він знати, де козам роги правлють. Богодух. у.

6) Управлять. Гляди, щоб добре народом правив. Рудч. Ск. II. 163. Владично правиш ти народом. К. Псал. 204.

8) Дѣлать. Будеме правити із Мар'ї невісту. Гол. IV. правити гніздо. Дѣлать гнѣздо. Вх. Уг. 262.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правити — пра́вити 1 дієслово недоконаного виду керувати; спрямовувати рух кого-, чого-небудь; прямувати; справляти, чинити, учиняти що-небудь; здійснювати обряди; виконувати якесь призначення пра́вити 2 дієслово недоконаного виду говорити... Орфографічний словник української мови
  2. правити — (своє) повторювати, торочити, товкмачити, товкти; (борг) стягати; (ціну) просити, (як за батька) гнути, гилити; (молебень) служити; (за що) служити чим; (роги) виправляти; (бенкет) справляти; (народом) керувати, володарювати; (човном) правувати; (текст) КОРЕҐУВАТИ, кн. вносити поправки. Словник синонімів Караванського
  3. правити — див. говорити; керувати; спрямовувати Словник синонімів Вусика
  4. правити — [правиетие] -аўл'у, -виеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи Орфоепічний словник української мови
  5. правити — I -влю, -виш; мн. правлять; недок. 1》 перех. і неперех., ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати, володарювати. || Керувати, розпоряджатися ким-, чим-небудь. 2》 перех. і неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. правити — ПРА́ВИТИ¹, влю, виш; мн. пра́влять; недок. 1. ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати, володарювати. А може й сам на небеси Смієшся, батечку, над нами Та може радишся з панами, Як править миром! (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. правити — відсебе́ньки пра́вити, фам. Самовільно чинити щось, поводитися на власний розсуд, доводити щось своє, особливе. — Що ви там одсебеньки правите? — весело прощебетала Жабі до Михайла. Фразеологічний словник української мови
  8. правити — ВІДПРАВЛЯ́ТИ церк. (перев. про священика — виконувати релігійний обряд у церкві); СЛУЖИ́ТИ, ПРА́ВИТИ (перев. із сл. служба, панахида тощо). — Док.: відпра́вити, відслужи́ти. Кожен має право.. Словник синонімів української мови
  9. правити — Пра́вити, -влю, -виш, -влять; прав, пра́вмо, -вте що з кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. правити — ПРА́ВИТИ¹, влю, виш; мн. пра́влять; недок. 1. перех. і неперех., ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати, володарювати. А може й сам на небеси Смієшся, батечку, над нами Та може радишся з панами, Як править миром!... Словник української мови в 11 томах