правити
пра́вити
I -влю, -виш; мн. правлять; недок.
1》 перех. і неперех., ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати, володарювати.
|| Керувати, розпоряджатися ким-, чим-небудь.
2》 перех. і неперех., ким, чим, рідко кого, що і без додатка. Спрямовувати рух кого-, чого-небудь.
3》 неперех. Прямувати куди-небудь.
|| перен. Мати якісь наміри.
Правити путь — постійно рухатися в певному напрямку.
4》 перех. Доставляти щось куди-небудь.
5》 перех. Справляти, чинити, учиняти що-небудь.
Посиденьки правити — марнувати час у бездіяльному сидінні й балаканині.
6》 перех. і без додатка. Здійснювати обряди (найчастіше культові: молебень, тризну, панахиду і т. ін.).
7》 неперех., за що, чим. Виконувати якесь призначення, бути придатним для чогось.
|| Мати здатність служити чим-небудь.
|| за що. Ставати чим-небудь.
|| за кого, ким. Виконувати певні обов'язки кого-небудь, бути кимось.
II -влю, -виш; мн. правлять; недок.
1》 перех., про кого – що і без додатка. Говорити, здебільшого повторюючи ту саму думку, наполягаючи на чомусь; повторювати думку, що склалася про когось.
Правити своєї — настирливо наполягати не рахуючись з іншими.
|| Продовжувати розповідь.
|| Говорити таке, що не зовсім відповідає дійсності або повністю суперечить їй. Правити теревені.
2》 перех., чого, що. Вимагати з кого-небудь щось (здебільшого податок, борг і т. ін.).
|| Встановлювати ціну на щось.
III -влю, -виш; мн. правлять; недок., перех.
1》 Ліквідувати несправності; виправляти.
|| Виявляти й усувати помилки у друкованому чи письмовому тексті.
2》 Випрямляти.
3》 Гострити що-небудь (ніж, бритву і т. ін.) за допомогою ременя, бруска і т. ін.
Значення в інших словниках
- правити — пра́вити 1 дієслово недоконаного виду керувати; спрямовувати рух кого-, чого-небудь; прямувати; справляти, чинити, учиняти що-небудь; здійснювати обряди; виконувати якесь призначення пра́вити 2 дієслово недоконаного виду говорити... Орфографічний словник української мови
- правити — (своє) повторювати, торочити, товкмачити, товкти; (борг) стягати; (ціну) просити, (як за батька) гнути, гилити; (молебень) служити; (за що) служити чим; (роги) виправляти; (бенкет) справляти; (народом) керувати, володарювати; (човном) правувати; (текст) КОРЕҐУВАТИ, кн. вносити поправки. Словник синонімів Караванського
- правити — див. говорити; керувати; спрямовувати Словник синонімів Вусика
- правити — [правиетие] -аўл'у, -виеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи Орфоепічний словник української мови
- правити — ПРА́ВИТИ¹, влю, виш; мн. пра́влять; недок. 1. ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати, володарювати. А може й сам на небеси Смієшся, батечку, над нами Та може радишся з панами, Як править миром! (Т. Словник української мови у 20 томах
- правити — відсебе́ньки пра́вити, фам. Самовільно чинити щось, поводитися на власний розсуд, доводити щось своє, особливе. — Що ви там одсебеньки правите? — весело прощебетала Жабі до Михайла. Фразеологічний словник української мови
- правити — ВІДПРАВЛЯ́ТИ церк. (перев. про священика — виконувати релігійний обряд у церкві); СЛУЖИ́ТИ, ПРА́ВИТИ (перев. із сл. служба, панахида тощо). — Док.: відпра́вити, відслужи́ти. Кожен має право.. Словник синонімів української мови
- правити — Пра́вити, -влю, -виш, -влять; прав, пра́вмо, -вте що з кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- правити — ПРА́ВИТИ¹, влю, виш; мн. пра́влять; недок. 1. перех. і неперех., ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати, володарювати. А може й сам на небеси Смієшся, батечку, над нами Та може радишся з панами, Як править миром!... Словник української мови в 11 томах
- правити — Правити, -влю, -виш гл. 1) Говорить, твердить, настойчиво повторять, настаивать. Я йому кажу одно, а він своє править. Радом. у. Там що йому не толкуй, а він своє править. Лебед. у. 2) Требовать, взыскивать. Правити долі. Ніхто не прийде править проценту. Словник української мови Грінченка