1. Словник української мови Грінченка

приповідати

Приповіда́ти, -даю, -єш

сов. в. приповісти, -вім, -віси, гл.

1) Приговаривать, присказывать, присказать. Ой як і став дяк псалтиру читати, стала, стала бондарочка та й приповідати. Гол. І. 229.

2) Разсказывать, разсказать. Нема, нема Іваночка цілих неділь шість, нігде нікто за Йваночка нічого не приповість. Гол. І. 58. Приповідають люде, що де наше теперки село, то колись ліс був. Камен. у.

3) Говорить, сказать пословицами. Старі люде приповідають: на їднім місці і камінь обростає. Камен. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приповідати — приповіда́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. приповідати — -аю, -аєш, недок., приповісти, -ім, -іси, док., діал. 1》 Розповідати. 2》 Приказувати. 3》 Те саме, що прикладати 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приповідати — ПРИПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОВІСТИ́, і́м, іси́, док., діал. 1. Розповідати. Приповідають люде, що де наше теперки село, то колись ліс був (Сл. Б. Грінченка); – Раз приповідав [панотець], що світ закінчиться! (О. Кобилянська). 2. Приказувати. Словник української мови у 20 томах
  4. приповідати — ПРИМОВЛЯ́ТИ (супроводжувати якусь дію словами, римованими висловами, відповідними до ситуації), ПРИКА́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПРИГОВО́РЮВАТИ розм., ПРИКЛАДА́ТИ діал., ПРИПОВІДА́ТИ діал.; ПРИЧИТА́ТИ (ПРИЧИ́ТУВАТИ) розм. (голосно). — Док. Словник синонімів української мови
  5. приповідати — ПРИПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОВІСТИ́, і́м, іси́, док., діал. 1. Розповідати. Приповідають люде, що де наше теперки село, то колись ліс був (Сл. Гр.); — Раз приповідав [панотець], що світ закінчиться! (Коб., II, 1956, 49). 2. Приказувати. Словник української мови в 11 томах