1. Словник української мови Грінченка

прицмокувати

Прицмо́кувати, -кую, -єш

сов. в. прицмо́кнути, -ну, -неш, гл. Причмокивать, причмокнуть. Ото смачна! — промовив Масюк, випивши чарку і прицмокуючи. Левиц. Пов. 199.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прицмокувати — прицмо́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прицмокувати — -ую, -уєш, недок., прицмокнути, -ну, -неш, док., розм. Утворювати характерний звук, що нагадує "ц", перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо). || Голосно плямкати, п'ючи що-небудь або споживаючи їжу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прицмокувати — ПРИЦМО́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЦМО́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Утворювати характерний звук, що нагадує “ц”, перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо). Микула почав розповідати свої пригоди. Словник української мови у 20 томах
  4. прицмокувати — ЦМО́КАТИ розм. (губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення тощо), ПРИЦМО́КУВАТИ розм., ЦМА́КАТИ розм., ПРИЦМА́КУВАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм. — Док.: цмо́кнути, прицмо́кнути, цма́кнути, чмо́кнути. Товариство аж цмокало та ахкало в запалі (П. Словник синонімів української мови
  5. прицмокувати — ПРИЦМО́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЦМО́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Утворювати характерний звук, що нагадує «ц», перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо). Микула почав розповідати свої пригоди. Словник української мови в 11 томах