1. Словник української мови у 20 томах

прицмокувати

ПРИЦМО́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЦМО́КНУТИ, ну, неш, док., розм.

Утворювати характерний звук, що нагадує “ц”, перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо).

Микула почав розповідати свої пригоди. Дзерон тільки прицмокував з дива, а батько Микулів зітхав і хрестився (О. Маковей);

Юхим Барило вихоплює піджака, крутить його на всі боки, прицмокує язиком (В. Кучер);

Коли рудобородий дядько похитав головою і прицмокнув масними губами не від жалю до неї, а від того, що бачив у ній надто мало сили для роботи, вона, мов підкошена, впала на коліна (В. Речмедін);

Він наставив глибоку і чорну, мов корито, пригорщу і від радості, що зараз закурить, враз пожвавішав: притупував чобітьми, приахкував, прицмокував (Григорій Тютюнник);

// Голосно плямкати, п'ючи що-небудь або споживаючи їжу.

Чути було, як прицмокував Хведосій, тягнучи горілку з сулії (Л. Смілянський);

Баба сіла до столу, спритно вхопила сосиску, поклала її на скибку хліба і почала їсти, прицмокуючи язиком (В. Собко);

Їжачок жадібно почав пити молоко, ще й прицмокував (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прицмокувати — прицмо́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прицмокувати — -ую, -уєш, недок., прицмокнути, -ну, -неш, док., розм. Утворювати характерний звук, що нагадує "ц", перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо). || Голосно плямкати, п'ючи що-небудь або споживаючи їжу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прицмокувати — ЦМО́КАТИ розм. (губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення тощо), ПРИЦМО́КУВАТИ розм., ЦМА́КАТИ розм., ПРИЦМА́КУВАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм. — Док.: цмо́кнути, прицмо́кнути, цма́кнути, чмо́кнути. Товариство аж цмокало та ахкало в запалі (П. Словник синонімів української мови
  4. прицмокувати — ПРИЦМО́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЦМО́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Утворювати характерний звук, що нагадує «ц», перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо). Микула почав розповідати свої пригоди. Словник української мови в 11 томах
  5. прицмокувати — Прицмо́кувати, -кую, -єш сов. в. прицмо́кнути, -ну, -неш, гл. Причмокивать, причмокнуть. Ото смачна! — промовив Масюк, випивши чарку і прицмокуючи. Левиц. Пов. 199. Словник української мови Грінченка