1. Словник української мови Грінченка

провікувати

Провікува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Прожить жизнь. Сама свій вік провікує. Зміев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провікувати — провікува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. провікувати — -ую, -уєш. Док. до вікувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провікувати — ПРОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до вікува́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. провікувати — ПРОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до вікува́ти. Словник української мови в 11 томах