провікувати
ПРОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш.
Док. до вікува́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- провікувати — провікува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- провікувати — -ую, -уєш. Док. до вікувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- провікувати — ПРОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до вікува́ти. Словник української мови в 11 томах
- провікувати — Провікува́ти, -ку́ю, -єш гл. Прожить жизнь. Сама свій вік провікує. Зміев. у. Словник української мови Грінченка