1. Словник української мови у 20 томах

провінціал

ПРОВІНЦІА́Л, а, ч., розм.

Житель провінції.

[Хуса:] Найчільніший провінціал зрівнятися не може з тим, хто зоветься “римський громадянин” (Леся Українка);

// Людина, що дотримується у своїй поведінці, звичках провінціального укладу життя.

– Це тільки в нашому обивательському містечку люди такі провінціали, що за їх поняттям професора викликають тільки у смертельних випадках (Ірина Вільде).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провінціал — У католицькій церкві: начальник монастирів одної церковної округи (провінції) [II] Словник з творів Івана Франка
  2. провінціал — провінціа́л іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. провінціал — -а, ч., розм. Житель провінції. || Людина, що дотримується у своїй поведінці, звичках провінціального укладу життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. провінціал — ПРОВІНЦІА́Л, а, ч., розм. Житель провінції. [Xуса:] Найчільніший провінціал зрівнятися не може з тим, хто зоветься «римський громадянин» (Л. Укр., III, 1952, 173); // Людина, що дотримується у своїй поведінці, звичках провінціального укладу життя. Словник української мови в 11 томах