просторо
Про́сторо
нар.
1) Просторно. Ти казав — тісно буде, аж воно зовсім просторо. Харьк.
2) Подробно, обширно, обстоятельно (излагать). О. 1862. І. 75.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- просторо — про́сто́ро прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- просторо — Присл. до просторий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- просторо — ПРОСТО́РО. Присл. до просто́рий. [Арсен (озираючи кімнату):] О добре живемо! Просторо... (З. Мороз); Степ, як дим, той, розіслався Просторо, широко (І. Словник української мови у 20 томах