1. Словник української мови Грінченка

проступок

Про́ступок, -пку

м.

1) Прегрѣшеніе, вина. Перед Господом Богом грішимо всілякими проступками, — всілякими гріхами. ЕЗ. V. 102. Підвести кого на проступок. Котл. МЧ. 427.

2) Проходъ. Він мені що далі, то все більше проступку не дає, а я втікаю, ховаюсь од його. Г. Барв. 394.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проступок — просту́пок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. проступок — -пку, ч. Вчинок, що порушує які-небудь норми, правила поведінки, загальноприйнятий порядок; провина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проступок — моск. вчинок переступ, провина Словник чужослів Павло Штепа
  4. проступок — ПРОСТУ́ПОК, пку, ч. Вчинок, що порушує які-небудь норми, правила поведінки, загальноприйнятий порядок; провина. Се був голос її [Рахери] батька. Голос Андронаті, яким проклинав за непослух і проступки (О. Словник української мови у 20 томах